ДУХОВНІ ПЕЧЕРИ
Воскресіння Христа, дві тисячі років тому, принесло велику
перемогу життя над смертю та пеклом. Це воскресіння стало ще одним доказом
того, що Божі плани не можуть бути зміненими чи перешкодженими. Смерть та пекло
не мають перемоги над життям, що дає Бог.
Кожна людина має право на вічне життя з Господом; кожна людина має право на
радісну надію у Христі. Про це ясно та беззаперечно говорить Слово Боже - Біблія.
Але чомусь, на жаль, можна зустріти людей, які маючи можливість прийти до Бога, із-
за певних причин продовжують жити так, ніби Христос не воскрес із мертвих. Такі
люди живуть у печерах духовної смерті. Вони не помічають великих благословінь, які
пропонуються їм Богом. Такі люди просто звикли існувати у сірому та безнадійному
світі без Бога.
Читаючи Старозавітню розповідь про те, як Бог діяв між своїм вибраним народом у
минулому, можемо бачити як Господь завжди обіцяв Свою чудову охорону та
підтримку для людей. Але завжди була однаумова - Бог був з людьми, коли люди були
з Богом. Коли ж люди починали жити не за законом Божим а за своїми власними
забаганками, пожадливостями та гордістю, Господь забирав Свою охороняючу руку, і
вибраний народ потрапляв у великі проблеми.
Один з таких випадків описаний у Біблії, в Першій книзі Самуїла, у восьмому розділі.
Читаючи попередніх декілька розділів, ми дізнаємося як люди повстали проти
Господа. На протязі довгих років Бог вів Ізраїльський народ своїми постановами та
відкриттями, Бог відкривав Свою волю через вибраних пророків та суддів. Але тепер
люди захотіли мати царя, як усі інші поганські народи, що проживали навколо них.
Просте Боже керівництво вже не задовільняло ізраїльтян. Тепер вони хотіли стати як
інші народи. Вони знехтували благословінням прямого Божого керівництва. Ця річ
була не до вподоби Господу, але через домагання людей, Бог вибрав за царя Саула,
людину яка була високого росту та міцної фізичної будови.
Друзі, Бог ніколи не буде примушувати людину служити Йому. Він дав кожній особі
вільну волю. Хоча, з-за любові Своєї, постійно звертається до людського сумління
Своїм ніжним голосом. Але, бувши запеклою у свому грісі, людина часто відкидає цей
заклик, наводячи на себе гіркі наслідки. І результатом ігнорування Бога є нещастя як у
цьому житті, так і вічні муки після смерті.
Царство Саулове затвердилося, і, здавалося, життя Ізраїльского народу йшло
звичайною послідовністю. Але пройшов лише один рік, і ось один з ворожих сусідських
народів, филистинляни, повстали на Ізраїль. Про це написано у 13 розділі Першої книги
Самуїла.
А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем, тридцять тисяч возів і
шість тисяч верхівців, а народу, щодо численности, як піску на морському
березі. І вийшли вони, і таборували в Міхмаші, на схід Бет-Авену. А
Ізраїльтянин побачив, що скрутно йому, що народ був пригноблений, і
народ ховався по печерах, і по щілинах, і по скелях, і по льохах та по ямах.
Ще рік тому цей народ був переможцем. Усі сусідні народи знали що з Ізраєлем є Бог.
З ізраїльтянами усі рахувалися. Але тепер, зустрівши небезпеку, вони почали
ховатися в печерах, у щілинах скель, по льохах та по ямах.
Чому ж це сталося. Люди не були готовими до війни. Вони розслабилися, вони звикли
жити під Божими благословіннями і не прикладали зуссилля щоб втримати їх. У цьому
ж самому розділі у 19-му тексті написано, що ніхто в Iзраїлі вже не виготовляв мечів. І
ось, при першій же атаці ворога, люди зі страху перед ворогами позалазили у щілини
та ями.
Ці яскраві історичні розповіді з Біблії є хорошими духовними уроками для сучасних
християн. Переживши прощення, та покуштувавши який добрий є Господь, деякі люди,
непомітно для себе самих, знову сповзають у старе суєтливе життя без Бога. Часом
безплідно проходить дорогоцінний час, дарований нам для духовного зросту. І буває,
що той, хто ще вчора палав великим бажанням жертвенно служити Господу, сьогодні
ледь жевріє у своїй вірі та надії на Творця.
Повільне збайдужіння робить нас неспосібними зустрічати виклик, який ворог душі
людської ставить перед нами. Ми ховаємося у щілини свого власного безсилля. Ці
щілини та печери можуть бути різними. Хтось живе у печері страху, страху перед
майбутнім. що буде завтра? Чи зможу я прокормити свою сім`ю, втримати роботу? І
так далі, і так далі. Деякі люди отримують безсонницю та нервовий розлад від страху.
У Біблії у першому післанні до Івана, у 4 розділі написано що у страсі є мука. І це
справді так. ворог душі
людської, диявол, різними думками заганяє людину у щілину страху і мучить її.
У іншій Біблійній історії розповідається про вибранця Божого Гедеона. Він ховався у
виноградному чавилі, переляканий та стривожений за своє життя. І, навіть, поява
Божого ангела не допомогла його страху. На привітання ангола Гедеон безнадійно
відповідає:" Як може бути Бог з нами, коли прийшло на нас усе це горе?" Сам Бог
посилає свого посланця до Гедеона, а Гедеон у свому страсі не вірить що щось може
змінитися.
Дехто живе у постійному страсі за своїх дітей. Я пригадую розповідь одного відомого
проповідника. Господь чудово вживав цю людину для проповіді Євангелії. Він
проповідував у багатьох країнах світу. Але вдома у нього був блудний син. Цей юнак
жив життям, яке повністю протирічило тому, що проповідував батько. Син повстав
проти батька і відверто впивався безбожним життям. Це глибоко ранило батьківське
серце. Батько проповідував іншим, а свого сина він не міг привести до Бога.
Непослух сина почав ставати на заваді служіння батька. Хоча Бог продовжував
благословляти його у проповіді, але, залишаючись на самоті у готельних кімнатах,
батько гірко плакав перед Богом за свого сина. Його мучили думки про власну
недостойність як служителя. Одного разу ці думки настільки заполонили розум
проповідника що він був уже готовий відмовитися від служіння. Він був загнаний у яму.
Але, на щастя, з Господньою допомогою проповідник вчасно прийшов до свідомості.
У щирій сердечній молитві він приніс ці думки перед Господнім лицем. Він визнав своє
власне безсилля боротися з цією ситуацією. Він поклав усе це на алтар перед Богом.
В цей самий час проповідник твердо вирішив не дозволяти думкам про стан його сина
впливати на служіння, яке було доручене йому Богом. Він дав ще одну обіцянку
Господеві залишатися вірним справі проповіді Євангелії.
З цього моменту, свідкував проповідник, у його розумі наступило прояснення. Як
якесь важке ярмо зпало з його плечей. Ні, його син не покаянся на другий день, але
сам проповідник вже не знаходився у ямі страху та сумніву. В його серце прийшло
чудове почуття миру та впевненості що усе є в Божих руках. Він продовжував
молитися за навернення сина. Він також продовжував з новим надхненням
проповідувати Христа для тих, хто ще ніколи про Нього не чули. Пройшов певний
період часу і одного вечора син зі слізьми покаяння прийшов до Бога. Сьогодні цей
молодий чоловік разом із батьком проповідує Добру Новину спасіння. Пропопвідник
знав до Кого звертатися, він віддав усе у Божі руки.
Дорогий друже, не ховайся у своїй ямі. Бог є Богом живим, який дає звільнення та
надію. Звернися до Нього таким яким ти є. Він бажає дати тобі життя переможця.
Євангелія проголошує:
Отож впокоріться Богові та спротивтесь дияволові і втече він від вас...
Впокоріться перед Божим лицем і Він вас підійме. Євр. 4:7,10
Нехай Господь допоможе тобі.
Воскресіння Христа, дві тисячі років тому, принесло велику
перемогу життя над смертю та пеклом. Це воскресіння стало ще одним доказом
того, що Божі плани не можуть бути зміненими чи перешкодженими. Смерть та пекло
не мають перемоги над життям, що дає Бог.
Кожна людина має право на вічне життя з Господом; кожна людина має право на
радісну надію у Христі. Про це ясно та беззаперечно говорить Слово Боже - Біблія.
Але чомусь, на жаль, можна зустріти людей, які маючи можливість прийти до Бога, із-
за певних причин продовжують жити так, ніби Христос не воскрес із мертвих. Такі
люди живуть у печерах духовної смерті. Вони не помічають великих благословінь, які
пропонуються їм Богом. Такі люди просто звикли існувати у сірому та безнадійному
світі без Бога.
Читаючи Старозавітню розповідь про те, як Бог діяв між своїм вибраним народом у
минулому, можемо бачити як Господь завжди обіцяв Свою чудову охорону та
підтримку для людей. Але завжди була однаумова - Бог був з людьми, коли люди були
з Богом. Коли ж люди починали жити не за законом Божим а за своїми власними
забаганками, пожадливостями та гордістю, Господь забирав Свою охороняючу руку, і
вибраний народ потрапляв у великі проблеми.
Один з таких випадків описаний у Біблії, в Першій книзі Самуїла, у восьмому розділі.
Читаючи попередніх декілька розділів, ми дізнаємося як люди повстали проти
Господа. На протязі довгих років Бог вів Ізраїльський народ своїми постановами та
відкриттями, Бог відкривав Свою волю через вибраних пророків та суддів. Але тепер
люди захотіли мати царя, як усі інші поганські народи, що проживали навколо них.
Просте Боже керівництво вже не задовільняло ізраїльтян. Тепер вони хотіли стати як
інші народи. Вони знехтували благословінням прямого Божого керівництва. Ця річ
була не до вподоби Господу, але через домагання людей, Бог вибрав за царя Саула,
людину яка була високого росту та міцної фізичної будови.
Друзі, Бог ніколи не буде примушувати людину служити Йому. Він дав кожній особі
вільну волю. Хоча, з-за любові Своєї, постійно звертається до людського сумління
Своїм ніжним голосом. Але, бувши запеклою у свому грісі, людина часто відкидає цей
заклик, наводячи на себе гіркі наслідки. І результатом ігнорування Бога є нещастя як у
цьому житті, так і вічні муки після смерті.
Царство Саулове затвердилося, і, здавалося, життя Ізраїльского народу йшло
звичайною послідовністю. Але пройшов лише один рік, і ось один з ворожих сусідських
народів, филистинляни, повстали на Ізраїль. Про це написано у 13 розділі Першої книги
Самуїла.
А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем, тридцять тисяч возів і
шість тисяч верхівців, а народу, щодо численности, як піску на морському
березі. І вийшли вони, і таборували в Міхмаші, на схід Бет-Авену. А
Ізраїльтянин побачив, що скрутно йому, що народ був пригноблений, і
народ ховався по печерах, і по щілинах, і по скелях, і по льохах та по ямах.
Ще рік тому цей народ був переможцем. Усі сусідні народи знали що з Ізраєлем є Бог.
З ізраїльтянами усі рахувалися. Але тепер, зустрівши небезпеку, вони почали
ховатися в печерах, у щілинах скель, по льохах та по ямах.
Чому ж це сталося. Люди не були готовими до війни. Вони розслабилися, вони звикли
жити під Божими благословіннями і не прикладали зуссилля щоб втримати їх. У цьому
ж самому розділі у 19-му тексті написано, що ніхто в Iзраїлі вже не виготовляв мечів. І
ось, при першій же атаці ворога, люди зі страху перед ворогами позалазили у щілини
та ями.
Ці яскраві історичні розповіді з Біблії є хорошими духовними уроками для сучасних
християн. Переживши прощення, та покуштувавши який добрий є Господь, деякі люди,
непомітно для себе самих, знову сповзають у старе суєтливе життя без Бога. Часом
безплідно проходить дорогоцінний час, дарований нам для духовного зросту. І буває,
що той, хто ще вчора палав великим бажанням жертвенно служити Господу, сьогодні
ледь жевріє у своїй вірі та надії на Творця.
Повільне збайдужіння робить нас неспосібними зустрічати виклик, який ворог душі
людської ставить перед нами. Ми ховаємося у щілини свого власного безсилля. Ці
щілини та печери можуть бути різними. Хтось живе у печері страху, страху перед
майбутнім. що буде завтра? Чи зможу я прокормити свою сім`ю, втримати роботу? І
так далі, і так далі. Деякі люди отримують безсонницю та нервовий розлад від страху.
У Біблії у першому післанні до Івана, у 4 розділі написано що у страсі є мука. І це
справді так. ворог душі
людської, диявол, різними думками заганяє людину у щілину страху і мучить її.
У іншій Біблійній історії розповідається про вибранця Божого Гедеона. Він ховався у
виноградному чавилі, переляканий та стривожений за своє життя. І, навіть, поява
Божого ангела не допомогла його страху. На привітання ангола Гедеон безнадійно
відповідає:" Як може бути Бог з нами, коли прийшло на нас усе це горе?" Сам Бог
посилає свого посланця до Гедеона, а Гедеон у свому страсі не вірить що щось може
змінитися.
Дехто живе у постійному страсі за своїх дітей. Я пригадую розповідь одного відомого
проповідника. Господь чудово вживав цю людину для проповіді Євангелії. Він
проповідував у багатьох країнах світу. Але вдома у нього був блудний син. Цей юнак
жив життям, яке повністю протирічило тому, що проповідував батько. Син повстав
проти батька і відверто впивався безбожним життям. Це глибоко ранило батьківське
серце. Батько проповідував іншим, а свого сина він не міг привести до Бога.
Непослух сина почав ставати на заваді служіння батька. Хоча Бог продовжував
благословляти його у проповіді, але, залишаючись на самоті у готельних кімнатах,
батько гірко плакав перед Богом за свого сина. Його мучили думки про власну
недостойність як служителя. Одного разу ці думки настільки заполонили розум
проповідника що він був уже готовий відмовитися від служіння. Він був загнаний у яму.
Але, на щастя, з Господньою допомогою проповідник вчасно прийшов до свідомості.
У щирій сердечній молитві він приніс ці думки перед Господнім лицем. Він визнав своє
власне безсилля боротися з цією ситуацією. Він поклав усе це на алтар перед Богом.
В цей самий час проповідник твердо вирішив не дозволяти думкам про стан його сина
впливати на служіння, яке було доручене йому Богом. Він дав ще одну обіцянку
Господеві залишатися вірним справі проповіді Євангелії.
З цього моменту, свідкував проповідник, у його розумі наступило прояснення. Як
якесь важке ярмо зпало з його плечей. Ні, його син не покаянся на другий день, але
сам проповідник вже не знаходився у ямі страху та сумніву. В його серце прийшло
чудове почуття миру та впевненості що усе є в Божих руках. Він продовжував
молитися за навернення сина. Він також продовжував з новим надхненням
проповідувати Христа для тих, хто ще ніколи про Нього не чули. Пройшов певний
період часу і одного вечора син зі слізьми покаяння прийшов до Бога. Сьогодні цей
молодий чоловік разом із батьком проповідує Добру Новину спасіння. Пропопвідник
знав до Кого звертатися, він віддав усе у Божі руки.
Дорогий друже, не ховайся у своїй ямі. Бог є Богом живим, який дає звільнення та
надію. Звернися до Нього таким яким ти є. Він бажає дати тобі життя переможця.
Євангелія проголошує:
Отож впокоріться Богові та спротивтесь дияволові і втече він від вас...
Впокоріться перед Божим лицем і Він вас підійме. Євр. 4:7,10
Нехай Господь допоможе тобі.
| Головна Про нас Архів Завантаження © ВІРЮ І ЗНАЮ |
 | |  | |  | |  | |  |
